Історія Вовчицької школи

Історія Вовчицької школи

Підготувала: учитель історії Вовчицького ліцею

Л. В. Карпенко

Є на планеті дороге серцю місце.

Рідна школа….

Весною, в оточенні садків, стоїть вона, ніби облита яблуневим цвітом.  Схиляються до самої покрівлі сосни.

В повітрі щемливий запах споминів…

Кожного ранку, мов крихітні гомінливі струмочки, зливаючись в єдиний    бурхливий потік, прямують сюди діти….

І так багато років….

Обличчя, обличчя…

Змінюються вони, як у калейдоскопі.

Але ти, школо, пам’ятаєш всіх: скуйовджених і охайних, бешкетників і сором’язливих, веселих і сумних…

Ти начало всіх начал.

Так будь же завжди благословенна.

Нехай від споминів про тебе світліють обличчя, розгладжуються зморшки! Хай вічно звучать слова: «Здрастуй, школо!»

Відомості про освіту в с. Вовчик в другій половині ХІХ – на початку ХХ століть

·          1855 рік      - в селі Вовчик було збудовано першу школу. Приміщення зроблене з глини, вкрите соломою, а після пожежі перекрите очеретом. Школа була двохкласною. Навчалось до 40 хлопчиків із багатих сімей, віком з 9 років. Першим вчителем був Квітка Семен Тихонович. Процес навчання тривав із жовтня по квітень.

·          1889 – 1898 роки.   Двохкласна школа була реорганізована в трьохкласну, а згодом в чотирьохкласну. Навчалось близько 120 дітей, серед них лише 6 дівчаток. Учителів було двоє: Пащенко Іван Омелянович та Свистун Павло. Пащенко І.О.- вчитель-дяк, навчав дітей 2-4 класів; пізніше став священиком. Свистун П. – виходець із бідної сім/ї, але десь добре навчився грамоти і тому займався навчанням найменших школярів. Пізніше у цій школі вчителювали дочки Лубенського священика Панаса – Марія і Меланія.

Вивчались такі предмети: Закон Божий, священна історія, Євангеліє, арифметика, чистописання. Священна історія та Євангеліє викладались на малозрозумілій для учнів старослов’янській мові, решта предметів – на російській. Закон Божий, який читався в понеділок, середу та п’ятницю викладав отець Станіславський. Писали чорнилами на грифельних дошках. Вчителі застосовували фізичні покарання, найчастіше били лінійкою по руках.

Пізніше цю школу назвали земською. Тут навчались лише діти із Вовчика.  

 Книжками, зошитами та всім необхідним приладдям школу забезпечувало земство.

·          1895 – 1909 роки.   У Вовчику діяла  церковнопарафіяльна школа для дівчаток. В ній було три класи. Школа утримувалась за рахунок церкви. Першими вчительками були Нестеренко Ганна Пантеліївна та Вікулова Катерина Петрівна.  Закон Божий викладав місцевий священик отець Станіславський.

·          1911 рік.  Жителі вовчанської громади зібрали 5 тисяч карбованців, з яких частину витратили на купівлю землі для шкільного подвір’я, решту -  віддали на спорудження нового  шкільного приміщення .  На кошти Міністерства державних маєтностей, земства та сільської громади розпочалося будівництво нової  школи.

·          1912 рік.  Відбулося відкриття новозбудованої Вовчанської Міністерської школи. Приміщення було цегляним і мало 7 класних кімнат та учительську. В двох класах були дерев’яні роздвижні стіни, що утворювали при потребі простору кімнату. Вовчанська Міністерська школа була чотирьохкласною. Першими вчителями  в новій школі були Шеревський Павло Петрович, його дружина – Лазовська Надія Леонардівна, Калиновський О. Т.

·          1917 рік.   Вовчанська чотирьохкласна школа була реорганізована в семирічну. Навчання в ній було доступним всім дітям з восьми років.

·          1917 рік.  У Вовчику були організовані курси по ліквідації неписьменності (лікнеп) і вечірня школа. Там навчалися дорослі різного віку, які не мали змоги одержати початкову освіту раніше. До жінок, які не могли відвідувати вечірню школу, були «прикріплені» активісти села та учні сьомих класів, які проводили навчання вдома.                                 

«… Директором школи був Терещенко Іван Петрович. А моєю першою вчителькою – Швець Марія Григорівна. В 1924 році в школі була утворена піонерська організація і першою піонеркою стала Булах Тетяна Никифорівна. Завдяки тому, що я добре вчилася, в 6-7 класах я вже на курсах лікнепу разом із Скік Євдокією Григорівною навчала грамоти старших односельців – Яременко Василину та Кухту Ганну.»

Зі спогадів Сергієнко Віри Трохимівни, 1914 р. н.,  вчительки математики і фізики Вовчанської школи в 1943 -1957 рр.

Вчителями працювали Марков Лев Кирилович, Маркова Івгенія Іванівна, Сотник Сергій Федорович, Сотник  Антоніна Степанівна, Кужім  Марія  Миколаївна, Соколовська Катерина Миколаївна.

Навчалося багато дітей-переростків. Семирічна школа проіснувала до 1921 року. В цьому році вона стала п’ятикласною.

·       1920-1922 рр. В період громадянської війни школа перебувала в скрутному становищі. Вчителі заробітної плати не отримували. За рішенням сільської громади вчителів забезпечували продуктами харчування батьки, чиї діти навчались у школі.

·       1924 рік. Відновила роботу Вовчанська семирічна школа. Цього року створено піонерську організацію. Першою піонервожатою була Лосіцька Катерина Олексіївна.

·                      1935 рік.  З відкриттям 8-го класу Вовчанська школа стала середньою. У школі навчалось близько 600 учнів – діти не тільки із Вовчика, а й з навколишніх сіл: Березоточі, Висачок, Тишків, Луки, Снітина, Литв яків, Крутого Берега, Сухої Солониці. Навчання велось у дві зміни. Учительський колектив нараховував близько 40 чоловік.

·          1938 рік.    Перший випуск 10 класу Вовчанської середньої школи

Вовчанська школа в роки Великої Вітчизняної війни

·       Червень 1941 рік. Четвертий випуск 10-го класу Вовчанської середньої школи. Багато випускників в перші дні війни пішли на фронт добровольцями. В їх числі  - Сірик Дмитро Іванович, Герой Радянського Союзу.

·       З вересня 1941 р. – по вересень 1943 р. село Вовчик було окуповане фашистами. Школа не працювала.

В центральному приміщенні школи розмістилась німецька комендатура, в другому – поліцейська дільниця. Тут же був розташований табір для військовополонених  та жителів села, яких вивозили на каторжні роботи в Німеччину. 

Двоє інших тимчасово пристосованих шкільних приміщень використовувались для зерносховища та стайні німецьких коней.

Окупанти нанесли великих збитків школі. Майже ввесь шкільний інвентар (парти, дошки, столи, шафи) згорів з приміщенням під час відступу фашистів.

Спалена була і велика шкільна бібліотека, знищені були добре обладнані фізичний, хімічний та біологічний кабінети.

В роки Великої Вітчизняної війни школа допомагала збирати кошти на побудову танкової колони. В 1943 році було зібрано 1500 крб. Крім цього, висилали на фронт бійцям посилки з теплими речами, збирали бібліотечки для госпіталів. 

·       На фронтах Великої Вітчизняної війни воювали і вчителі-чоловіки. Четверо  із них:

                           Колотілов Василь Кузьмович,

                           Соболь Григорій Кирилович,

                           Карпенко Андрій Павлович,

                           Корячко Петро Євтухович,

полягли смертю хоробрих, захищаючи Батьківщину від німецько - фашистських загарбників.

Розстріляний учитель математики Кошлик Андрій Григорович, який був залишений в тилу для підпільної  роботи, але був виданий поліцаями.

·                    Два випускники Вовчанської середньої школи – Сірик  Дмитро Іванович та Мицик Василь Федорович - удостоєні високого звання Героя Радянського Союзу.

·                    1943 рік.  Відступаючи, фашисти спалили приміщення школи. Але вже в жовтні цього ж року відновилося навчання в Вовчанській семирічці. Діти навчалися в п’яти приміщеннях, розташованих далеко одне від одного. Під школу були надані кращі сільські приміщення, що вціліли за період окупації, - контора колгоспу, сільський будинок культури та інші.

«В жовтні 1943 року я була призначена на посаду директора Вовчанської семирічної школи. Надзвичайно важко було працювати в перші місяці після визволення Лубенщини від фашистів. Всі шкільні приміщення доводилося опалювати дровами, які заготовляли вчителі та учні старших класів. Один підручник був на десять учнів, майже не було зошитів та чорнила. Діти писали крейдою на дощечках…»

Зі спогадів Іващенко Анастасії Гнатівни, директора школи в 1943 – 1945 рр.

Деякі з приміщень післявоєнної Вовчанської школи.

Школа у Вовчику – одна з кращих шкіл Лубенщини

·           1949 рік. У школі створено співочий, краєзнавчо-географічний гуртки та гурток юннатів. Членами краєзнавчо-географічного гуртка під керівництвом вчителя Саєнка І. І.  було створено перший в області географічний майданчик, а трохи пізніше – і географічний кабінет.

У цьому ж році започатковано створення музейної кімнати: в окремому класі зберігалися речі давнини, які приносили не тільки діти, а й дорослі односельці.

·           1950 рік. Краєзнавчо-географічний гурток Вовчанської  семирічної школи став учасником виставки досягнень народного господарства СРСР, що підтверджено Грамотою. А шість найактивніших гуртківців та керівник гуртка Саєнко І. І. були нагороджені медалями виставки.

·           1952 рік. З ініціативи керівника краєзнавчо-географічного гуртка Саєнка І. І. піщаний кар’єр, площею 16 га, засаджений сосною.

·           1957 рік.  Закладено фундамент для нового приміщення школи.

·           1960 рік. Побудовано невелике нове приміщення школи, яке згодом використовувалось як шкільна майстерня.

·           1960 рік. Відкрито 8-й клас і школа набула статусу восьмирічної.

·           1963 рік. Юні волейболісти Вовчанської восьмирічної школи під керівництвом учителя фізичного виховання Корабльова П. М. стали переможцями районних і обласних та учасниками республіканських змагань в м. Севастополі.

·           23 лютого 1964 року піонерській організації школи присвоєно ім’я Героя Радянського Союзу Василя Федоровича Мицика.

·           28 грудня 1965 року  Указом Президії верховної Ради УРСР Вовчанській восьмирічній школі присвоєно ім’я Героя Радянського Союзу В. Ф. Мицика.

·           23 лютого 1966 року в сільському клубі відбулися урочисті збори з нагоди присвоєння Вовчанській школі імені Героя Радянського Союзу В. Ф. Мицика. На урочистостях були присутні дружина Героя Галина Тимофіївна, дочки Світлана та Людмила.

·           1967 рік.  На честь 50-річчя Великого Жовтня у селі було відкрито двоповерхове приміщення новозбудованої школи.

·           1978 рік. Відкрито філіали музичної та художніх шкіл. У музичній школі  діти навчались гри на фортеп’яно, бандурі, баяні.

·           Успішно працює художня студія ужиткового мистецтва (керівник Л. Кришталь), де діти навчались виготовляти гобелени, килими. Обов’язковими для всіх були уроки хореографії. Для дослідницької роботи школа мала чудові теплиці.

·           Великий авторитет має спортивна школа, де, крім популярних футболу, баскетболу, волейболу, діти опановували мистецтво східних єдиноборств (тренери Б. Сушко і М. Лаврусенко). У шкільний компонент були введені шахи. Діяла секція верхової їзди (тренер С. Михайленко).

·           1983 рік. Вовчицька восьмирічна школа реорганізована у середню.

·           1985 рік. Відбувся перший випуск 10-го класу.

·           1989 рік. Родина Михайленків із Вовчика ставши переможцем обласної спартакіади «Мама, тато і я – спортивна сім’я», виборола ІІІ місце у фіналі Всесоюзної спартакіади, яка проходила у Москві. Спортивна сім’я нагороджена медалями і грамотами Всесоюзного добровільного фізкультурно-спортивного товариства профспілок.

·           1991 рік. З ініціативи директора Кадуки М. М. на базі Вовчицької середньої школи для учнів 9-11 класів  було відкрито  ліцей з профільним навчанням. Це був один з перших на Україні навчальних закладів нового типу в сільській місцевості. У ліцей приїжджали навчатися діти не тільки з Лубен та сіл району, а й з Хорольського, Семенівського, Оржицького районів. За вагомий внесок у розвиток освіти та впровадження передових педагогічних технологій Кадуці Миколі Миколайовичу присвоєно звання «Заслужений вчитель України».

·           1998 рік. Вовчик відвідав Голова Верховної Ради України О. Ткаченко. Відвідавши ліцей, він подарував дітям сучасний комп’ютерний клас.

·           2002 рік. Учень 11-го гуманітарного класу Ляхівненко Сергій став лауреатом республіканського етапу конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт МАН в секції історичного краєзнавства (науковий керівник Карпенко О. М.)

·           2004 рік. Учень 11-го природничого класу Материнський Дмитро  став лауреатом республіканського етапу конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт в секції інформатики (науковий керівник Костюк Т. Л).

·           2007 рік. Учень 11-го природничого класу Кузьменко Назар став переможцем у Всеукраїнському мистецькому конкурсі «Барвисте перевесло»

Вовчицький ліцей сьогодні

Провідне завдання у початковій школі – формування у дитини системи емоційно-ціннісного відношення до світу як до багатокомпонентного об’єкту, усвідомлення себе у світі.

Основне завдання у 5-9 класах – забезпечення досягнення кожним учнем обов’язкового рівня освіти  у відповідності до державних вимог , загальнокультурний розвиток особистості, здійснення  комплексної роботи х допрофесійної  орієнтації учнів з метою початкової профілізації навчання.

Провідне завдання у 10-11 класах – формування  рівня освітньої підготовки учнів, який необхідний для їх подальшої успішної діяльності на виробництві, науці, бізнесі, культурі, підготовка до вступу у вищі навчальні заклади з 2 – 3 предметів, особистісно орієнтованого змісту освіти згідно з  потребами, інтересами і навчальними можливостями учнів та їх  соціально-професійної особистісної орієнтації

Науково-методична рада ліцею працює над поглибленням знань учителів із теорії і методики навчання та виховання, психології, науково-теоретичної підготовки з викладання навчальних предметів та методикою їх викладання.

Щороку учителі Вовчицького ліцею беруть участь у проведенні районного ярмарку педтехнологій «Творчі сходинки освітян Лубенщини».

У Вовчицькому ліцеї ведеться цілеспрямована робота щодо розробки та впровадження ефективних засобів і технологій пошуку навчання обдарованих дітей, є всі умови для гармонійного розвитку особистостей.

Учні ліцею є постійними переможцями та призерами районного і обласного етапів Всеукраїнських учнівських  предметних олімпіад, конкурсу імені П. Яцика, міжнародних конкурсів «Кенгуру» і «Левеня», конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт МАН.

Навчання  у старшій школі – профільне

Педагогічний колектив Вовчицького ліцею прикладає чимало зусиль, щоб ліцеїстам було цікаво навчатися та проводити своє дозвілля. До їхніх послуг обладнано актовий  та два спортивних зали, художню студію, психологічний центр. Після уроків ліцеїсти займаються спортом, сучасними танцями,співами,беруть участь у роботі гуртків.

Кожен ліцеїст має змогу впродовж років навчання  розширити власні творчі здібності, смак, уподобання в студіях естетичного спрямування:

Ø        образотворчого мистецтва,

Ø        хореографічній,

Ø        КВК

У ліцеї діє система учнівського самоврядування куди входять : «Веселкова галактика» (4 клас), Червоні вітрила (5-8 кл.), Президентська республіка  (9-11 класи)

Виховна робота проводиться за напрямками:

Традиційними стали свята «Знайомтесь – наш ліцей!», щотижнева інформаційна лінійка, Президентські вибори, щорічний захист наукових робіт, Свято квітів, Осінній бал, День учителя, День українського козацтва, Свято відмінника, благодійний ярмарок на Святого Миколая, Андріївські вечорниці, новорічні ранки та вечори, Свято-зустріч з випускниками, Міжнародний жіночий день 8 березня, Свято сміху, екологічні свята, вшанування ветеранів на 9 травня.

У ліцеї існує свій друкований орган – газета «Шкільні вісті». Авторами статей, головоломок, кросвордів, малюнків є самі учні. Крім друкованої газети діють такі стіннівки як «У нас у ліцеї» та «Колючка».

Учні Вовчицького ліцею є активними учасниками проведення всіх районних заходів.

Вихованці вокального та хореографічного гуртків завжди демонструють високий рівень підготовки на районному етапі конкурсу-огляду художньої самодіяльності «Веселка».

В ліцеї створений краєзнавчо-пошуковий загін «Джерело» та пошукова група «Пам’ять». Їх дослідження історії рідного краю неодноразово відзначалися грамотами районного та обласного рівнів.

Спортивно-масова діяльність, як завжди, включає проведення районних спартакіад з різних видів спорту. Учні ліцею є постійними призерами районних та обласних спортивних змагань.

Вовчицький ліцей  тісно співпрацює з ПДПУ ім. В.Г.Короленка. У педагогічному колективі працює 25 учителів.

Талановиті діти – талановиті у всьому. Без сумніву, за успіхами вихованців – копітка праця наставників. Адже лише творчий учитель зможе виховати учнів, здатних творчо мислити, працювати, підкорювати все нові і нові вершини. Тому у нашому закладі щодня, щогодини щось відбувається: дні інформації, зустрічі з цікавими людьми, семінари, змагання, конкурси. Невипадково ліцей живе і працює під гаслом: «Завтра – завжди пізно» з надією, що саме наші вихованці зуміють зробити багатшим і цікавішим майбутнє нашої держави.

Вони очолювали школу

1917-1921рр.  – Марков Лев Кирилович

1927-1928 рр. – Боргун Павло Іванович

1923-1931 рр. – Терещенко Іван Петрович

1931-1935 рр. – Явтушенко  Денис Якович

1935 –1938рр.- Машура Максим Миронович

1938–1939 рр. – Різник  Дмитро Михайлович

1939-1940 рр. - Біленький Мусій Романович

1940-1941 рр. – Перепадченко  Антон Артемович

1943 -1945 рр. – Іващенко  Анастасія Гнатівна

1945-1955 рр. – Фурса Василь Карпович

1955-1956 рр. – Саєнко Іван Іванович

1956-1957 рр. – Іващенко Анастасія Гнатівна

1957-1962 рр. – Ярошенко Іван Карпович

1962- 1976 рр. – Саєнко  Іван Іванович

1976-2003 рр. – Кадука  Микола Миколайович

З 2003 - 2011. –   Кравченко  Лариса Григорівна

З 2011 – по даний час Костюк Володимир Вікторович

Видатні випускники Вовчицької школи

Сергієнко Петро Трохимович – народний артист Української та Узбецької РСР. Актор Київського Державного Академічного театру ім. І. Я. Франка.

Дядечко Тетяна Степанівна – професор історії.

Кагарлицький Андрій Федорович – народний артист УРСР. Актор Херсонського драматичного театру.

Литвиненко Катерина Іванівна – артистка Київського державного цирку.

Заплавний Олексій Якович – кандидат економічних наук, доцент, завідуючий кафедрою економіки та планування виробництва Воронезького університету.

Заплавний Сергій Олексійович – письменник.

Шостак Микола Іванович – член Національної спілки письменників України, лауреат журналістської премії «Незалежність»,редактор бориспільської міськрайонної газети «Трудова слава». 

Випускники Вовчанської школи, удостоєні найвищої нагороди Батьківщини

Мицик Василь Федорович

Народився 4 вересня 1913 року в с. Висачки в сімї селянина-бідняка. Навчався в місцевій початковій школі, потім – у Вовчанській семирічці. Закінчив у 1931 році Лубенський будівельний технікум. У 1932 році був призваний у Червону Армію. Після Київського артилерійського училища в 1939 році став слухачем Військової академії імені Дзержинського, але закінчити її не встиг – почалась Велика Вітчизняна війна.

Воював на Брянському, Першому і Другому Українських, Першому Білоруському фронтах. Був тяжко поранений.

Нагороджений орденами Червоного Прапора, Вітчизняної війни І ступеня.

Помер 15 травня 1945 року.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 31.05.1945 р. звання Героя Радянського Союзу присвоєно гвардії полковнику Мицику Василю Федоровичу, командиру 75-го гвардійського зенітно-артилерійського полку, за вміле керівництво полком в наступальних боях від річки Вісла до міста Берлін, в ході яких полком було збито 88 літаків ворога.

Сірик Дмитро Іванович

Народився 1923 року в селі Лука Лубенського району в родині бідного селянина. Закінчив Тишківську семирічну школу. У 1938 році вступив до Вовчанської середньої школи. У 1941 році закінчив 10-й клас. З перших днів війни пішов добровольцем на фронт.

Воював на Воронезькому та Першому Українському фронтах. Нагороджений  орденом Олександра Невського. В березні 1944 року в боях за м. Станіслав (Івано-Франківськ)  Сірик Д. І. загинув.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 квітня 1944 року за зразкове виконання завдань командування в боях проти гітлерівських загарбників і виявлені при цьому мужність і відвагу командиру танкової роти 2-го танкового батальйону 1-ої гвардійської танкової бригади 8-го гвардійського механізованого корпусу Першого Українського фронту гвардії старшому лейтенанту Д. І. Сірику присвоєно звання Героя Радянського Союзу (посмертно).

Учителі учителів

Серед директорів нашої школи два удостоєні високого звання «Заслужений учитель УРСР».

Саєнко Іван Іванович

У 1933 році розпочав педагогічну діяльність вчителем початкових класів у с. Пізники Чорнухинського району Полтавської області. У 1937 році закінчив Лубенський учительський інститут і до 1939 року працював вчителем географії Хейлівської семирічної школи Чорнухинського району.

1939-1942 рр. – служба в рядах Радянської Армії та участь у Великій Вітчизняній війні. Нагороджений медалями «За бойові заслуги», «За оборону Кавказу», «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні» та орденом Вітчизняної війни І ступеня.

У 1948 році життєві обставини змусили родину Саєнків переїхати до Вовчика.  Іван Іванович працює у місцевій школі вчителем географії, малювання та співів. Виступає організатором шкільної художньої самодіяльності та ініціатором створення краєзнавчого музею.

1956 року заочно закінчив географічний факультет Київського педагогічного інституту ім.. М. Горького.

1962-1976 рр. – директор Вовчанської восьмирічної школи. Багато сил і енергії віддав спорудженню нової школи.

Іван Іванович став організатором і режисером Народної самодіяльної кіностудії «Колос» при сільському Будинку культури. Створені кінострічки (а їх 55) демонструвались на районних, обласних, республіканських, союзних і міжнародних (Болгарія) оглядах любительських фільмів, нагороджені грамотами, дипломами та призами.

Саєнко І. І. обирався делегатом ІІІ з’їзду вчителів УРСР (1975 р.), був науковим кореспондентом Науково-дослідницького інституту педагогіки УРСР, постійним членом редколегії журналу «География в школе».

За багаторічну педагогічну і громадську діяльність Іван Іванович удостоєний багатьох урядових нагород. В його особистому архіві 44 Почесних грамот і дипломів, значок «Відмінник народної освіти», медаль А. С. Макаренка. Указом Президії Верховної Ради УРСР від 3 жовтня 1966 року за заслуги в розвитку освіти Саєнку І. І.  присвоєно звання «Заслуженого вчителя УРСР». Того ж року Іван Іванович нагороджений орденом Леніна.

Кадука Микола Миколайович

Народився 25 травня 1949 року в селі Крутий Берег на Лубенщині. У 1964 році закінчив Тишківську восьмирічну школу, після закінчення якої навчався у Лохвицькому педагогічному училищі.У 1968 році отримав диплом учителя початкових класів. 

Розпочав трудову діяльність у Зеленківській восьмирічній школі Новотроїцького району Херсонської області.

У 1968 – 1970 рр. – служба в лавах Радянської Армії.

З 1 січня 1971 року працював учителем фізичного виховання в Тарандинцівській середній школі Лубенського району. У 1972 році був переведений на посаду учителя історії та географії Губської восьмирічної школи.

!971-1975 рр. – навчання на історичному факультеті Полтавського педагогічного інституту імені В. Г. Короленка.

У 1976 році Микола Миколайович був призначений директором Вовчицької школи, яка з його ініціативи та завдяки наполегливій праці у 1991 році набула статусу ліцею.

У 1986 році Микола Миколайович брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

У 1987 році був нагороджений значком «Відмінник освіти УРСР», а через два роки – «Відмінник освіти СРСР».

У 1992-1995 роках навчався в Міжнародному університеті, по закінченні якого отримав диплом «Лідер освіти ХХІ століття».

У 1993 році успішно склав кандидатський мінімум, написав дисертацію на тему: «Передумови створення навчального закладу нового типу – ліцею – в сільській місцевості».

У 1995 році Миколі Миколайовичу присвоєно звання «Заслужений учитель України».

З 2003 р. по 2009 р.- заступник директора з навчально-виховної роботи Тарандинцівської ЗОШ І- ІІІ ступенів імені В. Симоненка.

З 2009 року працює на посаді директора Тарандинцівської ЗОШ І- ІІІ ступенів імені В. Симоненка.

Микола Миколайович має вищу кваліфікаційну категорію та звання «Учитель-методист».

За активну громадську позицію його двічі поспіль обирають депутатом районної ради.